Site icon

Чарівні риси Любара: давня архітектура в сьогоденні селища. Фото

Подорожуючи  через Любар майже неможливо розгледіти його цікавинки. На перший погляд непомітне, непримітне провінційне селище має багату, насичену подіями історію, що сягає сивої давнини. Засновано Любар у 1350 році, як володіння Любарта, сина литовського князя Гедиміна. Селище розкинулося переплетінням вулиць і вуличок на обох берегах річки Случ. Вдалині на правому мальовничому березі височіє костел Святих Михаїла та Домініка, який датується 1752 роком. Величний бароковий силует храму, ніби марево з минулих століть, прикрашає краєвиди околиць Любара. Далі за течією Случа в напрямку до центру селища, води річки утворюють широке плесо. Напір води стримує гребля, за нею на лівому березі побудовано гідроелектростанцію, на правому ж березі над водою стоїть старенький млин, який своїм охайним виглядом створює своєрідну романтичну атмосферу на скелястих берегах.

Сивочолими свідками давнини збереглися у Любарі будівлі храму та школи Свято-Георгіївського василіанського монастиря. В приміщенні школи з 2004 року діє Любарський професійний ліцей. В архітектурі будівлі добре прослідковуються елегантні риси барокового стилю, який прекрасно представлений фігурним фронтоном, що вивищується над головним входом приміщення. Стіни будівлі укріплені масивними контрфорсами.

Іншою архітектурною перлиною славного Любара є палац графині Понінської, який датують XIX століттям. Нажаль будівля графської резиденції руйнується і майже стратила свою минулу велич. Але все ж, пильно придивившись до архітектурних прикрас, до витонченого силуету палацу, можна розгледіти відголоски минулої розкоші і краси. Чудово збереглася ймовірна брама палацу. Дбайливо доглянута будівля в сьогоденні має напрочуд вражаючий вигляд.

Любар має безліч цікавих родзинок, які на жаль, руйнуються і потребують реставрації і догляду. Деякі будівлі досі «прикрашені» серпом і молотом, незважаючи на декомунізацію.

Пильно розгледівши архітектуру і краєвиди Любара, придивившись уважно до вулиць містечка, стає помітною ледь вловима, але все ж явна атмосфера, в якій чується тихий голос давнини, унікальності і неповторності.





Exit mobile version