26 квітня виповнилося 35 років з моменту трагічних подій на Чорнобильській АЕС; аварії, яка призвела до однієї із найбільших техногенних та екологічних катастроф в історії людства, поділила життя багатьох людей, наших співвітчизників, на «до» і «після» та завдала непоправних втрат – спричинила забруднення навколишнього середовища, позбавила домівок тисячі людей, забрала та покалічила людські невинні життя.
З нагоди цього дня в Любарському районному будинку культури провели захід. Про це повідомляє сайт Любарської селищної територіальної громади.
Разом з людьми, які були свідками тієї страшної аварії, згадали про героїв-ліквідаторів, яким не судилося дожити до цього дня. В знак вдячності поклали квіти до пам’ятника загиблим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, а талановиті виконавці і творчі колективи громади виступили перед героями-ліквідаторами.
З промовою до присутніх звернувся селищний голова Володимир Герасимчук, який висловив велику подяку та шану за героїзм та самовідданість Героям, які ціною власного життя та здоров’я, без вагань та роздумів, зробили свій внесок у ліквідацію наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. І цим мужнім, благородним вчинком зуміли зберегти життя мільйонів людей не лише в нашій країні, а й на всій планеті. Від імені голови Житомирської обласної державної адміністрації Віталія Бунечка Сторчаку Сергію Павловичу – учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, за мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені під час ліквідації, та з нагоди 35 роковин Чорнобильської катастрофи селищний голова Володимир Герасимчук вручив Почесну грамоту та грошову винагороду, а Світлані Іванівні Висоцькій – пам’ятну медаль.
Також до присутніх звернулася керуюча справами (секретар) виконавчого комітету Любарської селищної ради Кришталь Н. В., яка згадала події 35 річної давнини, які їй довелося побачити на власні очі. Далі з її слів :
«Мені сьогодні хочеться виступити перед Вами, шановні ліквідатори, не як посадова особа Любарської селищної ради. Так склалася доля, що 26 квітня 1986 року я проживала в Коростенському районі. Йшло мирне життя, люди працювали, діти відвідували школу, дитячий садочок. Ніхто не здогадувався про масштаби аварії на атомній станції, яка знаходилася за 90 км. від Коростеня. В пам’яті залишились гіркі спогади про дітей, яких заливала кров із носиків, про групи людей із інших країн, які вимірювали дозу забруднення дозиметрами, про ліс, який рижів від великих доз опромінення. Держава не розсекречувала матеріали про аварію. А в цей час розпадались важкі метали, осідаючи в організмах людей. Лише через певний період було визнано, що Коростенський район ввійшов до III зони радіоактивного забруднення з добровільним (примусовим) відселенням. Люди почали кидати обжиті місця, переїжджаючи до інших населених пунктів колишнього Радянського Союзу. Таким чином, утворилась категорія переселенців-чорнобильців», – згадує пані Кришталь.
Селищний голова Володимир Герасимчук відвідав Гізівщинську ЗОШ І-ІІІ ст., де свого часу навчався наш земляк, вогнеборець, ліквідатор наслідків на Чорнобильській АЕС – Володимир Михайлович Максимчук, в честь якого, Постановою Кабінету Міністрів України від 20.07.2000 була названа ця школа. В пам’ять про героя було здійснено покладання квітів.
