13 листопада у селі Стара Чортория представники Національної гвардії України Північно-Оперативно-Територіального об’єднання військової частини 3027 вручили орден «За мужність» ІІІ ступеня, посмертно.
Нагороду прийняв син загиблого — Владислав Пасічник.
Про це інформують в Любарській селищній раді.
Це висока державна нагорода, якою вшановують тих, хто проявив незламність, силу духу та справжню відданість Україні. Саме таким був Віталій Пасічник, військовослужбовець Збройних Сил України.
Віталій Пасічник народився 16 лютого 1985 року у селі Кутищі Любарського району Житомирської області в родині Михайла Михайловича та Тетяни Вікторівни Пасічників.
У сім’ї був третьою дитиною. Згодом родина переїхала до Старої Чорториї ,де він пішов у перший клас у 1992 році, а в 2001 році закінчив 9 класів Старочорторийської школи.
Після закінчення школи, Віталій вступив до ПТУ №11 міста Баранівка, де здобув професію столяр-будівельник.
16 жовтня 2003 року був призваний на строкову службу до Збройних Сил України, яку проходив у місті Полтава у військовій частині Полтавського військового інституту зв’язку.
У 2005 році звільнився зі служби.
Після армії працював на молокозаводі ПП «Ренет».
Був одружений, у 2010 році народився син Владислав.
У 2016 році знову став на захист країни — підписав контракт і проходив службу у місті Житомир у складі 95-ї Десантно-штурмової бригади, 13-го окремого десантно-штурмового батальйону.
У 2017–2018 роках брав участь в АТО.
У 2019 році завершив службу за контрактом та працював на підприємстві «Едельвейс».
На початку повномасштабного вторгнення, у березні 2022 року, Віталій добровільно вступив до лав захисників, як і його старший брат Руслан, який уже воював.
У складі 95-ї десантно-штурмової бригади «Буревій» він брав участь у бойових діях у Донецькій та Луганській областях, а також в обороні Авдіївки.
Протягом 10 місяців воював у боях за Лиман.
У квітні 2023 року під час цих боїв отримав осколкове поранення.
Згодом служив новідником-оператором 1-го взводу оперативного призначення 10-ї роти військової частини 3027 Північно-оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України. Його бойовий позивний — «Адеса».
Після оборони Лиману, частину перекинули на Куп’янський напрямок Харківської області.
25 серпня 2024 року, під час штурму села Піщане, рятуючи побратимів, Віталій Пасічник загинув від мінометного обстрілу.
Похований у рідному селі Стара Чортория.
За мужність і відвагу був відзначений державними нагородами:
- медаллю «Незламний герой російсько-української війни» (20 травня 2023 року),
- нагородами учасника АТО,
- відзнакою «Ветеран війни — доброволець» (посвідчення, на жаль, не збереглися).
У Віталія залишилися батьки, брати Руслан та Олександр, і син Владислав — саме він отримав орден «За мужність» ІІІ ступеня з рук представників Національної гвардії України.

