Офіс Ігоря Євгеновича Ходака в Любарі в період війни працює як волонтерський та організаторський центр.
З початком повномасштабного вторгнення рф на територію України офіс свою роботу не припиняв, визначилася лише пріоритетність – допомога Збройним силам України. Постійно долучались до відправок нашим землякам-військовим. Це продукти, речі та предмети особистої гігієни. У зимовий період була організована випічка домашнього ароматного печива та виготовлення сушини з яблук. Відправляли також і у військові шпиталі. Займалися виготовленням національного смаколика – сала з часником та спеціями. Для виготовлення волонтерськими кухнями Любарщини м’ясних тушкованок для військових неодноразово куплялось та доставляли м’ясо.
Важливим моментом в роботі офісу є співпраця з волонтерськими спільнотами Любарщини (Тетяна Лінійчук “Довіра”, Віктор Бас, Наталія Поліщук, Надія Лінійчук). Приємним моментом, за що працівники офісу вдячні Любарській селищній раді та директору БО “Житинецький будинок милосердя” Віктору Басу, було знайомство з представниками міста-побратима Пасваліса, республіки Литва.
Зворушливим був момент в роботі, коли Васильчишина Тамара, чоловік якої загинув на війні, передала його авто на потреби Збройних сил України. Авто “модернізували” та відправили військовослужбовцям-землякам. Робота по документуванню автомобілів, якими займається БО “Житинецький будинок милосердя” проводиться працівниками офісу Ігоря Ходака.
Спільна робота з волонтерами Любарщини була доведена збором гуманітарної допомоги постраждалим жителям Херсонщини внаслідок підриву Каховської ГЕС. А також у підготовці до відправок військовим усього необхідного у зону бойових дій.
Варто зазначити, що на сьогодні актуальна потреба військових – маскувальні сітки. Ідея плетіння їх на Любарщині ” по новому” належить Надії Лінійчук (мамі Андрія “Кельта”). Нині в офісі змонтований каркас та плетуться маскувальні сітки працівниками офісу, долучаються до роботи небайдужі жителі Любара та їх діти.
Робота, допомога, вирішення питань неможливо без виробленої позиції, без спільної думки, без розуміння нагального і, звісно, без постійного та вчасного фінансування, за що щира подяка Ігорю Євгеновичу Ходаку. Разом до Перемоги!