17.9 C
Любар
Вівторок, 22 Вересня, 2020

Ти у наших серцях назавжди: вшанування пам’яті Героя Валентина Батюка

Більше новин

Розклад руху маршруток з Любара на Житомир та інші напрямки

Управління промисловості, розвитку інфраструктури та туризму облдержадміністрації надало для ЛюбарOnline Розклад руху маршруток внутрішньообласних маршрутів з Любарського району. ...

У Любарі СБУ та спецпідрозділ КОРД затримали банду, що збирала “данину” з м’ясопереробних підприємств

3 липня у Любарі на вул. Кантимирівській СБУ затримали трьох чоловіків - місцевих жителів. Про це ЛюбарOnline повідомили свідки події. На сайті Управління Служби безпеки України...

Під колесами трактора, що працював у полі, загинув студент Новочорторийського ДАТ

22 лютого під колесами трактора, що працював у полі, загинув 17-річний студент Новочорторийського ДАТ. Про це ЛюбарOnline повідомили в Любарському відділенні поліції. Студент родом із с....

Секретаря Любарської селищної ради взяли на хабарі

Управління захисту економіки в Житомирській області оприлюднило інформацію про те, що в одній із ОТГ взяли на хабарі  в.о. голови об’єднаної територіальної громади. Як стало відомо...

У всі важкі часи Україна мала героїв-захисників. У селі Рогізно 13 лютого 1979 року в звичайній селянській родині народився один із них – Герой нашого часу Валентин Батюк.

Ти у наших серцях назавжди: вшанування пам'яті Героя Валентина Батюка

Батько Євген Алізарович з матір’ю Тетяною Миколаївною розповідають, що працювали у місцевому колгоспі. Багато уваги приділяли вихованню трьох синів: Валіка (1979 р.), Івана (1981 р.) та Андрія (1986 р.). Старший брат завжди допомагав молодшим у всьому. В сім’ї панував дух любові, взаємоповаги і віри. Вони любили рідне село, рідну мову, звичаї та традиції.

Тетяна Миколаївна, ледь стримуючи сльози, згадує, як сини любили квіти – ще будучи досить маленькими не дозволяли зрізати їх, адже вони засохнуть, загинуть та не будуть милувати око. Із задоволенням саджали квіти у горщики, щоб і взимку раділо материнське серце. Віра в Бога допомагала їм вижити в життєвих негараздах, непоказний дух любові до рідної землі дав можливість вирости синам справжніми українцями.

Шкільні роки були незабутніми. Валентина, старанного учня, серед інших дітей відрізняла скромність, щирість та доброта. До дорученої справи ставився відповідально. За це його любили учні, поважали вчителі. Після закінчення школи пішов вчитися в Хмельницький на водія, потім зацікавився різьбою по дереву, будівельною справою.

Згодом пішов служити до Збройних Сил України (відому усім Новоград-Волинську «тридцятку»). Гідно носив звання українського солдата. Після повернення з армії працював на різних роботах, став майстром на всі руки. Покохав гарну дівчину Тамілу, яка і залишилася у його серці назавжди. Хотів створити сім’ю, проте не судилося…

Коли Україна відчула на собі весь гнів та руйнуючу силу війни, не впала на коліна, а кинула німий заклик своїм синам, найкращі відразу кинулися на захист, щоб не ходив брудний чобіт та не топтав мирне дитинство, красу, любов…В родині, де виховувалося троє синів, відбулася родинна нарада: старші зібралися іти на передову, на молодшого лишали батьків, що з болем в душі та пекучим щемом у серці не перечили рішенню синів. Івана повернули назад з військової частини – ще настане час.

31 березня 2014 року Валентин рішуче обійняв мамині плечі зі словами: «Мамо, якщо не я, то хто?.. ховатися – не чоловіча справа…»та полишив рідну домівку. Перебуваючи поблизу Донецька, він часто телефонував батькам, братам, цікавився їхнім життям. Востаннє вони спілкувалися напередодні 27 липня 2014 року . А потім – невідомість. Страшенні втрати понесла «тридцятка». Червоною пеленою вкрилася земля Степанівки (Шахтарський р-н, Донецька область), російські ГРАДи з диким ревом сіяли смерть та ненависть навкруг, спопеляли все… Війна – надзвичайно жорстока і бездушна. А завдяки таким хлопцям, як Валентин, тримається оборона. Заради своєї коханої дівчини, двох братів, тата і мами, заради своїх товаришів, заради рідного села і України він пішов у бій з жорстоким і немилосердним ворогом. Для того, щоб життя продовжувалося, щоб настав мир. І став Героєм. Став прикладом для своїх однокласників, товаришів, односельчан для всієї України.

1 серпня 2014 року привезли в рідне село труну з тілом Героя. Рогізнянці зустрічали автомобіль з роздираючим болем у серцях вздовж дороги. Поховання відбулося 2 серпня. Такого великого похорону село не знало за всю свою історію. Було багато людей з інших міст і сіл нашого краю. На подвір’ї посивілим та згорьованим батькам було вручено орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). Згідно з Указом Президента України № 708/2014 року Валентина Батюка нагороджено цим орденом за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України. Тихою ходою іде Тетяна Миколаївна до сина… Дивиться на рідне обличчя на пам’ятнику, розповідає про домашніх, радиться з сином…Потопає в пишних квітах могила, в улюблених квітах…

Оксана Коровчук – головний спеціаліст командування Любарського РВК

Інші статті

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я

Останні новини

У Любарському психоневрологічному інтернаті на COVID-19 хворіють 30 людей – 13 підопічних, 16 працівників і директор

У Любарському психоневрологічному інтернаті в Житомирській області на коронавірус захворіли підопічні та працівники. Занедужав і директор закладу. Про це...

У Любарському районі рятувальники знищили кубло шершнів

17 вересня до рятувальників надійшло повідомлення, що у селі Липне Любарського району в приватному житловому будинку знайшли кубло шершнів. По це повідомляє...

На Любарщині посилюють карантинні заходи, зокрема – закривають хірургію та переводять на дистанційку Юрівський НВК

У зв’язку із погіршенням ситуації по поширенню інфекції COVID-19 у районі 21.09.20 під керівництвом заступника голови РДА Манька Олександра відбулось позачергове засідання ...

У Любарі відбулися змагання з воєнізованого кроссу серед закладів освіти

Про це повідомляє Відділ освіти, молоді та спорту Любарської селищної ради на сторінці у Facebook: «Сьогодні (18 вересня –...

Єлисей, Давид, Меланія: скільки народжується і як називають дітей на Любарщині у 2020 році

З січня по серпень 2020 року в Любарському районі народилися 107 немовлят. На жаль, смертність протягом цього періоду перевищила...